| Головна » Архів матеріалів
Будь богом я - в невидимой заботе Я б боль у Вас взяла и боли страх. Я б землю, на которой Вы живете Баюкала бы тихо на руках.
Юлия Борисова.
Переглядів: 643 |
Додав: sergqy |
Дата: 08.07.2013
|
|
Жизнь начинается опять, Когда с утра стоишь под душем, А ночь не хочет отступать, Дыша в затылок равнодушьем.
Ну что ж, начну - начав с нуля, Ужав себя почти до точки - Искать, по мусору снуя, Подобия и оболочки.
Как лужица небытия, Свет растечется, пропуская
Переглядів: 591 |
Додав: sergqy |
Дата: 08.07.2013
|
|
Переполненная счастьем чаша Через край, через край. Неприкаянная юность наша, Как потерянный рай. Мы надеждами ее наполним, И подальше здравый смысл пошлем, А похмелье из громов и молний - На потом, на потом.
Наше пиршество отвагой дышит, Мы не сходим с ума, А пока что только едет крыша,
Переглядів: 647 |
Додав: sergqy |
Дата: 08.07.2013
|
|
В эту ночь я буду лампадой В нежных твоих руках... Не разбей, не дыши, не падай На каменных ступнях.
Неси меня осторожней Сквозь мрак твоего дворца - Станут биться тревожней, Глуше наши сердца...
В пещере твоих ладоней Маленький огонек, - Я буду пылать иконней...
Переглядів: 600 |
Додав: sergqy |
Дата: 08.07.2013
|
|
Лошадь сказала, взглянув на верблюда:
"Какая гигантская лошадь-ублюдок".
Верблюд же вскричал: "Да лошадь разве ты?!
Ты просто - напросто - верблюд недоразвитый".
И знал лишь бог седобородый,
Переглядів: 538 |
Додав: sergqy |
Дата: 08.07.2013
|
|
Напитись голосу твого, Того закоханого струму, Тієї радості і суму, Чаклунства дивного того. Завмерти, слухати, не дихать, Зненацька думку перервать. Тієї паузі безвихідь Красивим жартом рятувать. Слова натягувать, як луки, Щоб вчасно збити на льоту Нерозшифрованої муки Невідворотну німоту. Триматись вільно й незалежно, Перемовчати: хто кого. І так беззахисно й безмежно
Переглядів: 617 |
Додав: sergqy |
Дата: 02.06.2013
|
|
Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти – окремо. І сьогодні, і завтра, й навік.
Костенко Лина
Переглядів: 665 |
Додав: sergqy |
Дата: 02.06.2013
|
|
Фонари как всегда утопают во тьме. А в городе снег все такой же прозрачно-синий. Ты чувствуешь слабость, но Мир вдруг отрезал: «Не смей! Ты разве забыла, что ведьма должна быть сильной?»
Легла на ковер, потянулась, закрыла глаза. … и так надоело во всем и всегда быть первой. Гадала на принца, но Мир, усмехаясь, сказал: «Ты разве забыла, что ведьма должна быть стервой?»
Полночи без снов, а с рассветом почти что без сил Открыла глаза, ненавидя людей и утро. Ты злилась на солнце, а Мир беззаботно спросил:
Переглядів: 631 |
Додав: sergqy |
Дата: 02.06.2013
|
|
Не встречайтесь с первою любовью, Пусть она останется такой - Острым счастьем, или острой болью, Или песней, смолкшей за рекой.
Не тянитесь к прошлому, не стоит - Все иным покажется сейчас... Пусть хотя бы самое святое Неизменным остается в нас.
Друнина Юлия
Переглядів: 654 |
Додав: sergqy |
Дата: 02.06.2013
|
|
Не говорім палких освідчень – Словес безбарвних перетертих. Бо зорі вниз летять у відчаї, В ту ніч освідчуючись смерті.
Бо трави в темінь проростаючи, Життю освідчуються в ночі. Тож зрозуміймо, не питаючи, Свою задуманість пророчу.
І розкажім собі обіймами Про тишину над оболонями. Най зорі падають невпіймані, Минаючи твої долоні!
Тож розкажім собі безмовно так, Тож розкажім собі цілунками, Як спивши соку велемовного, Вночі трава зростає лунко.
І будьмо так! – мовчання мовбито, З багатомовними очима… Свою любов безслівно мовити Навчімо, дівчинко, навчімо.
Григорій Чубай
Переглядів: 708 |
Додав: sergqy |
Дата: 02.06.2013
|
|
« 1 2 ... 6 7 8 9 10 ... 15 16 » | |